ДЕРИВАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАМʼЯТКАХ ХVІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ СТ.

Анотація

У статті на матеріалі різножанрових і різностильових українських писемних пам’яток (акти, судові документи, заповіти, грамоти, описи замків, універсали гетьманських канцелярій, документи церковних і шкільних братств, літописи, твори релігійної, полемічної та художньої літератури, пам’ятки наукової і навчальної літератури, богослужбова література, епістолярна спадщина та ін.), що увійшли до джерельної бази «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» простежено функціювання церковнослов’янізмів на позначення осіб чоловічого роду, утворених суфіксальним способом. Схарактеризовано основні словотвірні моделі церковнослов’янської лексики у староукраїнській мові. З’ясовано, що високу частотність уживання досліджуваних лексем документують тексти церковно-релігійної, богословської, полемічної літератури та пам’ятки ділового й наукового стилів. Нечисленні деривати зафіксовано в художній та хронікально-літописній літературі. Виявлено, що найпродуктивнішими в деривації церковнослов’янських слів на позначення чоловічих осіб були суфікси -никъ, ‑ець (-ецъ), -тель; непродуктивними ‒ словотвірні типи із суфіксами -арь (‑аръ), ‑ица (‑йца), ‑инъ, -атай, -икъ. Серед суфіксальних назв осіб у досліджуваний період зафіксовано низку складних (двокомпонентних) церковнослов’янізмів. Першим компонентом складних слів могли виступати основи іменника (найчастіше), при- кметника, займенника, числівника. У творенні назв осіб чоловічого роду частотними є композити зі суфіксами -никъ, -ець, -тель. У досліджуваний період церковнослов’янським суфіксальним композитам, які надають позитивної оцінки особі, часто протиставлено композити, що надають негативної характеристики. Деякі із досліджуваних церковнослов’янізмів в українській мові ХVІ – першої половини ХVІІ ст. розширили свою семантичну структуру. Одиничні слова набули переносного значення. Поодинокі лексеми входили до розряду антропонімів.