Анотація
У статті розглянуто особливості підготовки майбутніх експертів у галузі освіти в українських закладах вищої освіти України та зарубіжжя з огляду педагогічної історіографії. Автором продемонстровано реалізацію підготовки магістрантів ОП «Освітні, педагогічні науки» у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», зокрема набуття загальних і фахових компетентностей, вивчення критеріїв якості освітнього процесу у контексті професійної підготовки експертів у галузі освіти у східноєвропейських країнах. Актуальність підготовки освітніх експертів визначають виконувані ними функції, що забезпечуватимуть упровадження інновацій в освітню діяльність з урахуванням світових практик, сприятимуть підвищенню якості освіти, зокрема вищої. Серед основних функцій експертної діяльності в педагогічній історіографії автори виокремлюють аналітичну, навчальну, експертну, узагальнювальну, прогностичну, фасилітативну, консалтингову і супервізійну, здійснення яких визначає зміст спеціальних компетентностей освітнього експерта. Нами доведено, що у науковій літературі експертиза в освіті розглядається як системний аналіз проблеми, процесу чи явища у сфері освіти чи в одній із її підсистем із метою визначення стимулюючих або гальмуючих чинників, їх розвиток із наступним закріпленням або усуненням. Адже експертиза передбачає дослідження, оцінку, прогнозування розвитку педагогічних явищ, об’єктів, процесів, визначення відповідності освітніх послуг, узгодження пріоритетів різноманітної діяльності освітніх закладів, а також надає можливість компетентно і системно підходити до удосконалення освітнього процесу в закладі. Компаративістським методом показано процес підготовки експертів у галузі освіти магістерськими ОП за програмою «Розвиток школи та забезпечення якості» в університетах Німеччини, Австрії та Швейцарії; відбір агенціями із забезпечення якості кандидатів у експерти (Литва, Екстонія), відповідно до вимог яких і відбувається підготовка майбутніх експертів.
Посилання
Бурлака Т. Яким має бути освітній експерт: компетентності, етичні норми. Школа управління. 2020. № 1 (84). С. 62–74. С. 65.
Закон України «Про вищу освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР). 2014. № 37-38. ст. 2004. URL: https://taxlink.ua/ua/normative_acts/zakon-ukraini-pro-vishchu-osvitu/
Касьянова О.М. Експертиза регіональної системи освіти на засадах сталого розвитку. Теорія та методика управління освітою. 2010. № 3. URL: http://tme.umo.edu.ua/docs/3/10kaspsd.pdf.
Пономаренко Н.Г. Кваліфікаційні цілі підготовки експертизи з освіти в німецькомовних країнах Європейського Союзу. Педагогіка. Науковий пошук: збірник наукових статей Міжнародної науково-практичної конференції. 2015. 145 с. С. 33–35.
Сисоєва С.О., Батечко Н.Г. Вища освіта України: реалії сучасного розвитку: монографія / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. Київ: ВД ЕКМО, 2011. 344 с. С.114.
Тригуб І. Професійна підготовка експертів у галузі освіти у словянських східно-європейських країнах. Педагогічний процес: теорія і практика (Серія: Педагогіка). 2016. № 4(55). С. 72–78.
Тригуб І. Досвід підготовки експертів у галузі освіти у країнах Балтії. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Серія: Педагогічні науки. 2016. Випуск №3-4(48-49). С. 104–109.
Oficijnyj sajt Viljnogho universytetu m. Berlin [Official website of the Free University of Berlin]. URL: http://www. fu-berlin.de (accessed: 10.11.21).
Studienordnung für den weiterbildenden Masterstudiengang Schulentwicklung und Qualitätssicherung des Fachbereichs Erziehungswissenschaft und Psychologie der Freien Universität Berlin. Amtsblatt der Freien Universität Berlin. 2013. № 40. S. 878–894., S. 883.
Державна служба якості освіти продовжує підготовку експертів для проведення інституційного аудиту. 2020. URL: https://old.sqe.gov.ua/index.php/uk-ua/hovyny/1433-derzhavna-sluzhba-iakosti-osvity-prodovzhuiepidhotovku-ekspertiv-dlia-provedennia-instytutsiinoho-audytu