АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»

ЗМІНИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ У БОДІБІЛДЕРІВ 21-23 РОКІВ НОМІНАЦІЇ МЕНС-ФІЗІК ПРОТЯГОМ РІЧНОГО МАКРОЦИКЛУ ЗА КЛАСИЧНОЮ ПРОГРАМОЮ

В. ЗАГЛАДА — 2025-12-31

Мета дослідження полягала у визначенні період-специфічної динаміки показників спеціальної фізичної підготовленості у кваліфікованих бодібілдерів 21–23 років номінації «Менс-фізік» упродовж річного макроциклу, побудованого за класичною програмою. У педагогічному експерименті брали участь 22 спортсмени (ростова категорія до 179 см). Рівень спеціальної підготовленості оцінювали за результатами стандартизованих 30-секундних тестів силової витривалості з фіксованими обтяженнями: жим штанги лежачи 50 кг; жим гантелями стоячи по 15 кг; присідання зі штангою 50 кг; класична станова тяга 50 кг; згинання рук з гантелями по 10 кг; тяга вертикального блока до грудей 40 кг (кількість повторень за 30 с). Порівняння виконували між трьома періодами річного циклу (І – підготовчий, ІІ – змагальний, ІІІ – перехідний). Нормальність розподілу перевіряли за критерієм Колмогорова–Смірнова, статистичну значущість відмінностей – за t-критерієм Стьюдента. Результати засвідчили односпрямовані зміни спеціальної працездатності в межах макроциклу: у всіх контрольних вправах зафіксовано зниження кількості повторень у ІІ та ІІІ періодах порівняно з І періодом при відсутності достовірних відмінностей між ІІ та ІІІ періодами (p>0,05). Зокрема, у тесті жиму штанги лежачи показники зменшилися з 24,5±1,21 до 20,2±1,26 та 18,3±1,28 повторень (t₁,₂=2,37; p₁,₂<0,05; t₁,₃=3,55; p₁,₃<0,001); у жимі гантелями стоячи – з 24,6±1,11 до 20,5±1,51 та 19,5±1,56 (t₁,₂=2,26; p₁,₂<0,05; t₁,₃=2,63; p₁,₃<0,05); у присіданні зі штангою – з 24,6±1,51 до 20,3±1,25 та 18,9±1,32 (t₁,₂=2,21; p₁,₂<0,05; t₁,₃=2,96; p₁,₃<0,01); у становій тязі – з 27,2±1,47 до 22,4±1,36 та 20,8±1,76 (t₁,₂=2,41; p₁,₂<0,05; t₁,₃=2,72; p₁,₃<0,01); у згинанні рук – з 31,6±1,49 до 26,9±1,52 та 24,7±1,65 (t₁,₂=2,22; p₁,₂<0,05; t₁,₃=3,12; p₁,₃<0,01); у тязі вертикального блока – з 22,1±1,58 до 17,2±1,44 та 15,8±1,41 повторень (t₁,₂=2,31; p₁,₂<0,05; t₁,₃=2,99; p₁,₃<0,01). Сукупність даних відображає періодизаційно зумовлене зниження повторної силової працездатності у змагальному відрізку та її відносну стабілізацію в перехідному періоді, що підтверджує практичну доцільність регулярного контролю спеціальної підготовленості бодібілдерів «Менс-фізік» за допомогою короткотривалих стандартизованих тестів для своєчасної корекції співвідношення обсягу, інтенсивності й відновлення в ключові фази макроциклу.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МУЗИЧНОГО СМАКУ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В АСПЕКТІ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Д. В. ЧАМАХУД — 2025-12-31

У статті розглядається один із аспектів розвитку здатності цінувати прекрасне в музиці. В зв’язку з цим, висвітлюється специфіка формування оціночних суджень та музично-естетичного смаку, як важливих складових естетичної свідомості особистості і для широкого загалу молоді, і в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва. Авторами з’ясовуються сучасні освітні умови формування, становлення та розвитку оціночної діяльності й музично-естетичного смаку у здобувачів освіти всіх рівнів. Проаналізовано останні наукові розвідки й публікації вітчизняних та зарубіжних дослідників, котрі вивчали зазначену проблему. Окреслено проблемне коло все ще не вирішених раніше принципових питань музично-естетичного виховання, від яких залежить реалізація освітніх інновацій у сфері мистецької освіти. Встановлено, що протягом багатьох віків мистецтво, і передовсім музичне, визнавалося незамінним засобом естетичного виховання, важливим чинником формування особистісних якостей людини, її духовного світу. Основна увага зосереджується на особливостях сучасного процесу ознайомлення слухачів із найрізноманітнішою музикою, що породжує гостру необхідність у підготовці такої аудиторії, яка могла б повноцінно переживати й осмислювати музичні твори. Зазначено, що однією з передумов музично-естетичного виховання та розвитку музично-естетичного смаку є формування оціночної діяльності здобувачів освіти при сприйнятті мистецьких творів зі скарбниці музичної класики. Схарактеризована ключова роль музичної освіти у ранньому формуванні й становленні музичного смаку та сприйнятті музичних творів, особливо в дошкільному та молодшому шкільному віці. Визначено, якими саме професійними вміннями, навичками та компетентностями мають володіти майбутні музиканти-фахівці, викладаючи музичне мистецтво в закладах загальної середньої освіти. Підкреслено, що для успішної фахової самореалізації здобувача освіти в майбутньому важливою умовою є набутий в процесі навчання слухацький оціночно-аналітичний досвід, як базова основа музично-естетичного смаку

МОДЕЛЬ ТА МОДЕЛЮВАННЯ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Т. М. БОЛЯК — 2025-12-31

У статті розкрито теоретико-методологічні засади застосування моделі та процесу моделювання у формуванні професійних компетентностей учителя початкової школи в умовах сучасного освітнього середовища. Проаналізовано сутність понять «модель», «моделювання» та уточнено їх зміст у контексті концепції Нової української школи. Визначено, що в історії педагогіки на різних етапах суспільного розвитку існували різні моделі освіти, серед найпоширеніших: модель освіти як державно-відомча організації; розвивальна і традиційна модель освіти; раціоналістична модель освіти; феноменологічна та не інституційна модель освіти. Представлено структурно-функціональну модель формування професійних компетентностей учителя початкової школи в умовах сьогодення, яка охоплює цілезмістовий блок, організаційно-технологічний блок, діагностично- результативний блок. У дослідженні застосовано комплекс теоретичних і емпіричних методів, зокрема аналіз і синтез наукових джерел, моделювання, узагальнення педагогічного досвіду, що дало змогу обґрунтувати логіку побудови моделі та визначити педагогічні умови її ефективної реалізації. Наукова новизна полягає в уточненні змісту процесу моделювання як цілісного інструменту формування професійних компетентностей учителя початкової школи в умовах сучасного освітнього середовища. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі в системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, підвищення кваліфікації педагогічних працівників та розробленні інноваційних освітніх програм відповідно до ідей Нової української школи. Результати дослідження можуть бути використані у підготовці майбутніх учителів початкової школи, підвищенні кваліфікації педагогічних працівників та розробленні інноваційних освітніх програм, до вимог сьогодення.

ПІДВІЩЕННЯ РІВНЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАВДЯКИ ІНТЕГРАЦІЇ АУДІО- ТА ВІДЕОКОНТЕНТУ У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

І. Ю. БУКОВСЬКА — 2025-12-31

Інтеграція аудіо- та відеоконтенту в освітній процес є одним із найефективніших напрямів модернізації навчання англійської мови. Аудіовізуальні матеріали забезпечують автентичність мовного середовища, сприяють розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності та підвищують мотиваційну складову навчання. Завдяки мультимедійним технологіям студенти отримують можливість взаємодіяти з живою мовою, чути різні акценти, інтонаційні моделі, спостерігати невербальні засоби комунікації та занурюватися у реальні комунікативні ситуації. Використання аудіо – та відеоконтенту позитивно впливає на формування аудитивної компетентності, оскільки забезпечує регулярну практику сприйняття автентичного мовлення. Фільми, подкасти, інтерв’ю, репортажі та навчальні відеолекції створюють умови для опрацювання різних типів дискурсу – від повсякденного до професійно спрямованого. Це сприяє розширенню словникового запасу, закріпленню граматичних структур і формуванню навичок розуміння контексту. Доведено, що інтеграція аудіоматеріалів у навчання англійської мови є одним із найефективніших способів розвитку слухового сприйняття, вимови, інтонації та загальної комунікативної компетентності. Розглянуто типи аудіоматеріалів, до яких належать: подкасти; діалоги; аудіокниги; фільми/серіали без відео, що тренують розуміння ускладнених мовленнєвих ситуацій. Описано використання системи LMS Moodle, що дає змогу проектувати інтерактивний контент, який включає відео, презентації, ігри, тести, форми, завдання тощо. Сучасні цифрові технології сприяють посиленню мотивації і підвищують ефективність їхньої навчальної діяльності. Відокремлено можливості системи управління навчанням спільно з інтерактивними ресурсами, що дозволяє інтенсифікувати самостійну роботу студентів, забезпечити ефективний моніторинг навчання і тим самим досягти високого рівня підготовки. Відеоматеріали є одним із найефективніших інструментів формування іншомовної компетентності, оскільки забезпечують: автентичність мовлення; мультимодальність навчання; підвищення мотивації, а також контекстне засвоєння лексики й граматики. Схарактеризовано типи відеоконтенту для навчання: автентичні відео; навчальні відео; соціальні мережі та студентські відео проекти. На основі відеоматеріалу подано вправи та завдання. Окреслено та наведено в таблиці порівняння переваг аудіо та відеоматеріалів у навчанні англійської мови.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ОСВІТИ: ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРУВАННЯ ДАНИХ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОСТІ

В. Б. ДЕМ’ЯНЕНКО — 2025-12-31

Дослідження присвячене критичному аналізу та обґрунтуванню архітектурних рішень для подолання проблем структурування та семантичної інтероперабельності освітніх даних в умовах цифровізації освіти України. Актуальність теми зумовлена глибокою фрагментацією цифрової інфраструктури, спричиненою відсутністю уніфікації даних, представлення даних у різних форматах, зокрема PDF без функції мачиночитаності. Метою роботи є комплексний аналіз джерел семантичної неузгодженості даних та розробка науково-методологічних засад для побудови інтегрованої освітньої системи. У ході дослідження встановлено, що головною перешкодою є не інфраструктурна несумісність програмних засобів, а семантична розрізненість даних яка виникає через відсутність єдиної національної освітньої онтології та уніфікованих словників метаданих. Це призводить до порушення ключових метрик управління якістю даних (DQM), зокрема точності, узгодженості та своєчасності, що мінімізує аналітичну цінність освітньої інформації та унеможливлює впровадження ефективного управління на основі даних (Data-Driven Management). Запропоновано концепцію єдиного порталу обміну даними як універсального архітектурного посередника, використання татого хабу дозволяє здійснити автоматичне мапування схем та гарантувати каскадну актуалізацію даних, що істотно знижує операційні витрати на їх обробку та трансформацію. Це перетворює дані на економічно цінний стратегічний актив, необхідний для коректного формування об’єктивних освітніх показників. Додатково наголошується на критичній ролі інституційного забезпечення: впровадження персистентних ідентифікаторів (PID) та створення національного регламенту управління даними освіти, який законодавчо закріпить процедури управління якістю даних та забезпечить захист персональних даних в інтегрованому середовищі. Результати роботи мають практичну значущість для формування політики у сфері цифровізації освіти та є науково-методичною основою для розробки технічних специфікацій інтеграційних платформ.

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ РЕСУРС У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Л. О. ДОЛОЖЕВСЬКА — 2025-12-31

Сучасна цифровізація вищої освіти зумовлює потребу у використанні інноваційних педагогічних ресурсів, які здатні підвищити ефективність навчання англійської мови та забезпечити формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів освіти. Одним із таких ресурсів є соціальні мережі, які стали невід’ємною частиною повсякденного життя студентської молоді і одночасно можуть виступати інструментом розвитку мовних, комунікативних і міжкультурних навичок. У статті теоретично обґрунтовано педагогічний потенціал соціальних мереж як ресурсу навчання іноземної мови в закладах вищої освіти. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до використання цифрових технологій у педагогіці, розглянуто принципи андрагогіки у контексті інтеграції соціальних мереж у навчальний процес. Показано, що соціальні мережі сприяють розвитку мотиваційного, комунікативного, когнітивного, соціокультурного та рефлексивного потенціалу студентів, дозволяючи поєднувати аудиторну і позааудиторну мовну практику, працювати з автентичними матеріалами, здійснювати міжкультурну взаємодію та формувати навички саморегуляції навчальної діяльності. Визначено педагогічні умови ефективного використання соціальних мереж, зокрема: чітке формулювання дидактичної мети, організація педагогічного супроводу, розвиток цифрової і медіаграмотності студентів, створення безпечного цифрового освітнього середовища, а також врахування обмежень, пов’язаних із відволіканням, інформаційним перевантаженням та нерівномірним рівнем цифрової компетентності учасників освітнього процесу. Стаття демонструє, що соціальні мережі є ефективним засобом навчання іноземної мови за умови їх цілеспрямованого, методично обґрунтованого та педагогічно доцільного використання. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами іноземних мов у закладах вищої освіти для модернізації освітнього процесу, підвищення мовної компетентності здобувачів освіти та розвитку їх міжкультурних навичок.

ВИКОРИСТАННЯ КРОК ПИТАНЬ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ЯК ТИПУ МЕДИЧНОГО ТЕКСТУ У ВИВЧЕННІ ПРОФЕСІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

С. М. ЗЕЛЕНЦОВА — 2025-12-31

У статті розглядаються клінічні випадки (case reports) як жанр автентичних медичних текстів, що має високий дидактичний потенціал у навчанні англійської мови студентів медичних вузів. Зазначається, що case report є чітко структурованим, логічно збудованим і функціонально орієнтованим типом тексту, наближеним до реальних умов професійної діяльності, що робить його особливо цінним для формування як мовних, так і когнітивних компетенцій. Робота з клінічними випадками сприяє розвитку академічного листа, умінь аналізувати, інтерпретувати та узагальнювати інформацію, а також розширює активний словник студентів за рахунок контекстного засвоєння спеціалізованої медичної термінології. Такі тексти дозволяють моделювати мовленнєві ситуації, близькі до майбутньої лікарської практики, формуючи навички усної аргументації, пояснення діагнозу, подання клінічних даних та вибору тактики лікування з використанням професійної мови. У статті докладно описано етапи впровадження case reports в освітній процес: критерії відбору та адаптації матеріалів, види завдань (читання, письмові резюме, обговорення у парах та групах), а також застосування інтерактивних методів навчання. Обговорюються результати практичного застосування цієї методики, включаючи підвищення мовної активності студентів, покращення навичок структурованого викладу, зростання мотивації та впевненості у професійній комунікації англійською мовою. На підставі аналізу літератури визначено пріоритетність використання оригінальних текстів, у тому числі клінічних випадків, як бази для формування ключових фахових компетентностей студентів вищих медичних закладів освіти України. Тому розглядаючи навчання на основі клінічних випадків, акцентуємо увагу на розвитку критичного мислення студентів-медиків та обов’язковому моделюванню автентичних професійних комунікативних ситуацій. Зроблено висновок про те, що використання case reports є надзвичайно важливим, оскільки вони відтворюють послідовність клінічного мислення, що охоплює збирання анамнезу, формулювання діагнозу, прийняття терапевтичних рішень та інтерпретацію клінічних і лабораторних даних. Це забезпечує інтеграцію мовної підготовки з професійною спрямованістю освітнього процесу, сприяє розвитку здатності працювати з науковими текстами та вести дослідницьку діяльність, удосконалює навички спілкування з пацієнтами та колегами, готує до роботи в міжнародному середовищі, а також допомагає дотримуватися медичної етики в різних культурних контекстах.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

В. В. ІВАНЧУК — 2025-12-31

Цифрова трансформація освіти наразі є одним із ключових напрямів її реформування: цифрові платформи, дистанційне навчання, цифрові освітні середовища, технології штучного інтелекту в закладах освіти, нові вимоги до цифрових умінь і навичок учасників освітнього процесу, інші освітні інновації стали звичайними явищами освітнього сьогодення. Вивчення загальносвітових тенденцій цифрового розвитку суспільства, ключових ініціатив Європейського Союзу (Digital Education Action Plan 2021-2027, АІ Act та ін.), рамкових документів UNESCO (Guidance for generative AI in education and research, AI competency framework for teachers), концептуальних та стратегічних ініціатив з питань цифрового розвитку України (Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні, Концепція розвитку цифрових компетентностей та ін.), діяльності Міністерства цифрової трансформації України дозволило визначити особливості цифрової трансформації вітчизняної освіти. Метою статті є окреслення ключових напрямів цифрової трансформації освіти України в контексті європейської інтеграції, а також виокремлення пріоритетні тенденції цифровізації вітчизняної освіти й науки в умовах воєнного стану, виклики й можливості, які цифрова трансформація вносить у сучасну вітчизняну освітню практику. Вивчення наукових розвідок вітчизняних вчених дозволило з’ясувати сучасне розуміння цифрової трансформації вищої освіти, а також виокремити низку технологій, що наразі трансформують освітній процес ЗВО: штучний інтелект, віртуальна та доповнена реальність, блокчейн, аналітика даних, мобільне навчання, масові відкриті онлайн-курси, освітні онлайн-платформи. Цифрова трансформація змінює освітній ландшафт, штучний інтелект, віртуальна та доповнена реальність, МООС, мобільне навчання та ін. роблять освіту доступнішою, персоналізованішою та цікавішою, створюють нові можливості для викладачів та здобувачів освіти.

ІНТЕГРАЦІЯ ШІ У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Л. В. КОРОЛЬЧУК — 2025-12-31

У статті здійснено наукове обґрунтування педагогічно доцільних підходів до інтеграції технологій штучного інтелекту у викладання іноземної мови за професійним спрямуванням в закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена прискореною цифровою трансформацією освіти, євроінтеграційними орієнтирами розвитку України та зростанням вимог до професійної іншомовної комунікації випускників. На основі аналізу сучасних наукових джерел, нормативно-правових документів, а також міжнародних аналітичних і статистичних даних окреслено дидактичний потенціал штучного інтелекту як системоутворювального чинника модернізації іншомовної професійної підготовки. У дослідженні запропоновано багаторівневу модель інтеграції штучного інтелекту у навчальний процес з вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням, що охоплює підготовчий, навчальний, оціночний та рефлексивний рівні. Модель ґрунтується на поєднанні комунікативно-діяльнісного, студентоцентрованого та формувального підходів і передбачає збереження ключової ролі викладача як координатора, наставника та гаранта академічної якості. Показано, що використання штучного інтелекту сприяє персоналізації навчання, моделюванню автентичних професійних комунікативних ситуацій, забезпеченню ефективного формувального зворотного зв’язку та розвитку іншомовної комунікативної, професійної й когнітивної гнучкості здобувачів вищої освіти в контексті навчання впродовж життя. Піднято проблему необхідності аналізу технічних, економічних, педагогічних і етичних обмежень інтеграції штучного інтелекту, зокрема ризиків надмірної автоматизації навчання, недостатньої підготовки викладачів та питаннь академічної доброчесності. Отримані результати формують методологічну основу для подальшої експериментальної апробації запропонованої моделі та її адаптації до різних галузей професійної підготовки

РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

А. Ю. МІЩУК — 2025-12-31

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли інформаційний простір перенасичений інформацією, відбувається інтенсивне наповнення інформаційних технологій, осучаснення та модернізація, які зумовлюють необхідність трансформації системи освіти в цілому та системи вищої педагогічної освіти зокрема. Педагогічна підготовка зорієнтована на формування цифрової компетентності майбутніх вчителів, здатних вільно володіти та впроваджувати в освітній процес різноманітний інструментарій цифрових технологій. Суттєвою ознакою сьогодення є трансформація цивілізації від індустріальної епохи до інформаційного суспільства. В Україні цифровізація освіти є пріоритетним викликом у розбудові інформаційного суспільства, що відображено у нормативних документах: «Концепція розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану дій щодо її реалізації» (Концепція розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану дій щодо її реалізації, 2021), Цифрова agenda України – 2020 (Цифрова agenda – 2020). В контексті цих вимог, необхідність розвивати цифрову компетентність майбутнього вчителя, зокрема, у сфері використання цифрових технологій педагогічній діяльності, є важливою та актуальною. У дослідженні з’ясовано, що здобувачі вищої педагогічної освіти зацікавлені у опануванні цифровими технологіями в освітньому процесі, проте вони ще не мають достатнього рівня знань і практичних навичок у цій сфері. Цифрова компетентність майбутнього вчителя розуміється як особистісне утворення, що інтегрує відповідні мотиви, цінності, ставлення, знання різних цифрових ресурсів, засобів, інструментів, технологій, а також здатність застосовувати їх у практичній педагогічній діяльності на основі критичного аналізу та оцінки. Формування цифрової компетентності майбутніх вчителів передбачає систематичне поєднання різних методів і форм освіти, постійне переосмислення підходів до організації та змісту цього процесу, забезпечення органічного поєднання методів формальної, неформальної та інформальної освіти.

ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Л. В. ОРУЖА — 2025-12-31

У статті проаналізовано роль індивідуальної освітньої траєкторії (ІОТ) у процесі фахової підготовки майбутніх спеціалістів. Досліджено механізми впливу персоналізації навчання на рівень сформованості професійних компетентностей. Визначено, що суб’єктна позиція здобувача освіти є ключовою умовою гармонійного поєднання теоретичних знань та практичних навичок. Встановлено суб’єктний вплив стейкголдерів, зокрема викладачів та роботодавців на формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти. Таким чином, актуальність обраної теми дослідження визначається необхідністю розв'язання суперечності між стандартизованим змістом вищої освіти та індивідуальними запитами особистості, яка прагне до професійної успішності. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та аналізі впливу індивідуальної освітньої траєкторії на процес формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти, а також у визначенні суб’єктного впливу, що забезпечує ефективність цього процесу в сучасних освітніх реаліях. Наукова новизна. У статті вперше визначено категорії суб’єктного впливу на побудову індивідуального освітнього шляху здобувача вищої освіти; удосконалено структурну модель формування професійної компетентності; дістала подальшого розвитку методологія діагностики суб'єктності студента. Висновки. Водночас, формування індивідуальної освітньої траєкторії є продуктом багатовекторної суб’єктної взаємодії, де студент є головним рушієм своєї траєкторії, викладачі та роботодавці виступають активними суб’єктами, що визначають орієнтири, межі та ресурси для цього руху. Викладач трансформує свій внесок у форму тьюторського супроводу, забезпечує методологічну стійкість траєкторії. Роботодавці, як зовнішні суб’єкти, детермінують прагматичний зміст навчання, насичуючи ІОТ прикладними кейсами та професійними стандартами. Така синергія суб’єктних впливів перетворює траєкторію здобуття освіти з абстрактного навчального плану на життєздатну модель професійного зростання, де академічна якість поєднується з ринковою затребуваністю

ІНТЕГРАЦІЯ ІНСТРУМЕНТІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ ЗДОБУВАЧІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ

О. О. ПОДВОРНЮК — 2025-12-31

У статті проаналізовано особливості інтеграції інструментів штучного інтелекту (ШІ) у професійну підготовку здобувачів фахової передвищої освіти (ФПО). Наголошено, що ШІ є не лише технологічною інновацією, а й важливим чинником модернізації освіти, що вимагає переосмислення ролі викладача, оновлення методів і засобів навчання, а також формування відповідних цифрових компетентностей педагогів. Встановлено, що використання ШІ змінює традиційні підходи до організації навчання, сприяючи персоналізації, автоматизації рутинних процедур та створенню гнучкого цифрового середовища, здатного адаптуватися до потреб здобувачів освіти. Огляд чинних нормативних документів МОН України, присвячених використанню ШІ, засвідчив відсутність методичних рекомендацій, орієнтованих на потреби ФПО, що зумовлює необхідність розроблення внутрішніх політик відповідального використання ШІ та дотримання принципів академічної доброчесності. Наголошено, що інтеграція технологій ШІ трансформує традиційну роль педагога як головного джерела знань, актуалізуючи його функції як наставника, організатора і координатора освітнього процесу. Окреслено потенційні ризики використання ШІ у закладах ФПО, серед яких: зростання ймовірності академічної недоброчесності, нерівний доступ до цифрових технологій, недостатній рівень цифрової грамотності викладачів та ін. Підкреслено важливість розвитку ШІ-грамотності педагогів, зокрема навичок створення ефективних запитів і критичного оцінювання результатів роботи алгоритмів. Обґрунтовано потребу перегляду методів оцінювання, переходу до завдань, що формують аналітичне і творче мислення студентів, а також запровадження дисциплін, присвячених етичним і практичним аспектам використання ШІ. Зроблено висновок, що ефективне впровадження ШІ в освітній процес закладів ФПО можливе за умови узгодженого розвитку кадрового потенціалу, технологічної бази та нормативного забезпечення. Виважене й етично вмотивоване використання ШІ відкриває реальні можливості для підвищення якості професійної освіти, зміцнення її конкурентоспроможності та формування нових моделей підготовки фахівців у цифрову епоху.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З ОСНОВ БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

С. СІНКЕВИЧ — 2025-12-31

У статті науково обґрунтовано систему педагогічних умов, необхідних для ефективної підготовки здобувачів вищої освіти з дисципліни «Основи бойового забезпечення» в умовах запровадження з 2025 року базової загальновійськової підготовки (БЗВП). Проаналізовано суперечність між потребами оборони у компетентних захисниках та наявними методиками навчання у цивільних ЗВО. Визначено чотири групи педагогічних умов: організаційно-управлінські (інтеграція з навчальними центрами), змістово-процесуальні (компетентнісний підхід, стандарти НАТО), технологічні (використання VR/AR, БПЛА, лазерних симуляторів) та психолого- аксіологічні (формування інженерного мислення, десенсибілізація до загроз). Доведено, що реалізація цих умов сприяє формуванню стійких військово-професійних компетентностей та психологічної готовності до дій в умовах сучасного високотехнологічного бою. Результати проведеного аналізу дають можливість стверджувати, що система загальновійськової підготовки здобувачів вищої освіти в Україні переходить від формального підходу до практично орієнтованої моделі, зорієнтованої на формування реального мобілізаційного резерву. У цій моделі дисципліна «Основи бойового забезпечення» набуває ключового значення, оскільки забезпечує формування критично важливих компетентностей для дій у сучасних бойових умовах. Ефективність навчання залежить від реалізації цілісної системи педагогічних умов. Організаційні умови передбачають співпрацю між закладами вищої освіти та військовими навчальними центрами, а також залучення викладачів із бойовим досвідом. Змістові умови ґрунтуються на компетентнісному підході, оновленні програм відповідно до стандартів НАТО та практичній спрямованості матеріалу. Технологічні умови охоплюють інтеграцію VR/AR, БПЛА, лазерних тренажерів і симуляторів, що підвищують реалістичність навчання. Психолого- аксіологічні умови забезпечують мотивацію, розвиток психологічної стійкості та інженерного мислення, необхідних для дій у небезпечних ситуаціях. Реалізація цієї системи дозволяє формувати у здобувачів не лише знання, а й прикладні навички з інженерного забезпечення, мінної безпеки, РХБ захисту й організації маскування, що безпосередньо впливає на їх готовність до виконання бойових завдань

РОЗВИТОК ВИКОНАВСЬКИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ-ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ: МЕТОДИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

П. Й. ШИМАНСЬКИЙ — 2025-12-31

У статті розглядається проблема розвитку виконавських навичок студентів-інструменталістів у контексті сучасної музичної педагогіки. Актуальність дослідження зумовлена потребою вдосконалення методичних підходів до формування професійної майстерності майбутніх музикантів-виконавців у закладах вищої освіти. Метою статті є аналіз педагогічних умов та методичних засобів, що сприяють ефективному розвитку виконавських навичок студентів-інструменталістів. У дослідженні використано комплекс методів, зокрема теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, узагальнення педагогічного досвіду провідних музичних закладів освіти, систематизація методичних підходів до інструментально-виконавської підготовки. Розкрито сутність поняття виконавських навичок як складного комплексу технічних, художньо-інтерпретаційних та психологічних компонентів професійної діяльності музиканта. Висвітлено основні принципи розвивального навчання студентів- інструменталістів, серед яких провідне місце посідають принципи індивідуального підходу, поступового ускладнення навчального матеріалу, єдності технічного та художнього розвитку. Проаналізовано методичні підходи до формування виконавської техніки, зокрема методи цілеспрямованої роботи над звуковидобуванням, артикуляцією, динамікою та фразуванням. Окрему увагу приділено ролі мистецької рефлексії у процесі професійного становлення виконавця, що передбачає здатність до критичного осмислення власної музичної діяльності та постійного самовдосконалення. Розглянуто значення інноваційних технологій у музичній освіті, зокрема використання цифрових платформ для аналізу виконавської техніки, відеозапису для самоконтролю та дистанційного навчання. Визначено педагогічні умови ефективного розвитку виконавських навичок, до яких належать створення мотиваційного середовища, забезпечення систематичності занять, застосування диференційованого підходу відповідно до індивідуальних особливостей студентів, інтеграція традиційних та інноваційних методів навчання. Підкреслено важливість балансу між індивідуальними заняттями та колективною музичною діяльністю, що сприяє розвитку комунікативних компетентностей та сценічної майстерності майбутніх виконавців.

ВІДЕООСВІТНІЙ КОНТЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ТА ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ БІБЛІОТЕЧНОЇ, ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТА АРХІВНОЇ СПРАВИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

М. Г. ШЛЕНЬОВА — 2025-12-31

У статті здійснено комплексний аналіз стратегічного значення та методичних особливостей інтеграції відеоосвітнього контенту в систему професійної підготовки майбутніх фахівців бібліотечної, інформаційної та архівної справи в умовах дослідницько-орієнтованого навчання. Обґрунтовано, що в сучасному дидактичному просторі відеоресурси трансформуються з допоміжного засобу візуалізації у потужний інструмент формування фахових та дослідницьких компетентностей. Автором визначено специфіку використання відеоконтенту в технічних університетах, яка полягає в адаптації академічного змісту до візуально-комунікативної культури сучасного студента та технологічній інтеграції знань. Особливу увагу приділено аналізу новітніх форм мікронавчання з використанням мобільних платформ та соціальних мереж (WhatsApp, Instagram). Доведено ефективність використання форматів Stories, Reels та відеоінструкцій для організації цифрового тьюторингу, візуалізації технологічних процесів (оцифрування, робота з метаданими) та розвитку медіаграмотності. Розглянуто методику «перевернутого класу» та практики ко-креації контенту як засоби активізації суб’єктної позиції здобувачів. У статті наголошено на аксіологічному аспекті проблеми: в умовах інформаційного перенасичення критично важливою стає верифікація відеоконтенту та дотримання принципів академічної доброчесності. Зроблено висновок про необхідність інституалізації лабораторій відеоосвіти в технічних ЗВО та формування міждисциплінарних команд для створення якісного, методично обґрунтованого контенту, що відповідає вимогам підготовки конкурентоспроможних фахівців інформаційної галузі.

СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПРОСТОРУ

В. А. БУЛАТОВ — 2025-12-31

Сучасний освітній простір вимагає радикальної перебудови традиційних підходів до викладання, що обумовлено зміною соціальних вимог та принциповим переходом до інклюзії як ключового вектору розвитку. Зростаюча різнорідність учнівського контингенту в початковій школі, а також необхідність інтеграції цифрових технологій в навчальний процес, роблять неефективними стандартні, уніфіковані педагогічні методики. Це створює нагальну необхідність у фундаментальному переосмисленні та активному застосуванні філософії інклюзивного дизайну, зокрема його освітнього виміру – концепції інклюзивного дизайну для навчання (ІДН). Зазначений підхід гарантує розробку такого навчального середовища, контенту та оцінювання, які є максимально гнучкими і доступними для всіх без винятку дітей, незалежно від їхнього рівня когнітивного розвитку, сенсорних можливостей чи фізичних особливостей, починаючи з нульового етапу проєктування. Отже, сформована готовність майбутнього педагога початкових класів до грамотної імплементації інклюзивного дизайну постає як основна професійна компетенція, що визначає критичну важливість дослідження та імплементації провідного міжнародного досвіду підготовки таких фахівців. Актуальність цього дослідження зумовлена глобальною освітньою трансформацією, а саме переходом від застарілої, обмеженої інтеграційної моделі до цілісного інклюзивного освітнього середовища. У цьому новому контексті індивідуальні потреби учнів не сприймаються як перешкода, а навпаки, стають ключовою вихідною умовою та потужним каталізатором інноваційного проєктування в освіті. Впровадження підходів інклюзивного дизайну, який розглядає багатоманітність потреб як потенціал для педагогічних інновацій, вимагає глибокої трансформації навчальних планів підготовки педагогічних кадрів для початкової школи. Підготовка майбутніх педагогів повинна виходити за межі простої адаптації готових ресурсів. Вони мусять навчитися генерувати навчальний простір і контент, що забезпечують універсальну доступність та високу ефективність вже на етапі їхнього створення. Мета роботи полягає у проведенні комплексної систематизації, детального аналізу та обґрунтованого осмислення ефективності системи формування готовності майбутніх учителів початкових класів до створення інклюзивного освітнього простору. Для реалізації поставленої мети було використано методологічний апарат, що включає методи порівняльно-педагогічного аналізу навчальних програм, систематизацію найбільш прогресивних педагогічних практик та узагальнення виявлених ефективних моделей професійної підготовки. Дослідження охопило аналіз світового досвіду та сучасні тенденції у підготовці педагогів до роботи в умовах інклюзивного простору та визначити структурні компоненти їхньої готовності. Визначено теоретичні та методологічні засади проєктування ефективної системи формування готовності майбутніх педагогів початкової ланки до створення доступного та гнучкого освітнього середовища. Обґрунтовано та розроблено структурно-функціональну модель системи формування готовності, що інтегрує ціннісно-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивний компоненти. Сформульовано практичні рекомендації для модернізації навчальних програм педагогічних ЗВО України з метою забезпечення сталої готовності випускників до професійної діяльності в інклюзивних початкових класах. Доведено, що найважливішим елементом успішної системи підготовки є формування у вчителів стійкої здатності до рефлексії щодо власної викладацької практики та оперативного коригування навчального середовища відповідно до змінних та динамічних потреб учнівського колективу. Наукова новизна полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці структурно-функціональної моделі системи формування готовності майбутніх учителів початкових класів до створення інклюзивного простору, яка вперше інтегрує чотири ключові компоненти (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивний) та забезпечує послідовну імплементацію принципів інклюзивного дизайну. Крім того, вперше обґрунтовано та розроблено комплекс діагностичних критеріїв, показників та рівнів для об'єктивного оцінювання сформованості цієї готовності у студентів ЗВО. Практична цінність дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та розробці структурно-функціональної моделі системи формування готовності майбутніх учителів, яка інтегрує всі необхідні компоненти для роботи в інклюзивному середовищі. Результати дослідження надають готові методичні рекомендації та навчально- методичні матеріали для викладачів педагогічних ЗВО, необхідні для оновлення навчальних програм підготовки вчителів початкової школи. Впровадження цієї системи забезпечить якісний перехід до ефективної інклюзії, гарантуючи створення гнучкого та доступного освітнього простору, що позитивно вплине на успішність і комфорт усіх учнів.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

І. М. ЗАБІЯКА — 2025-12-31

На початку 21 століття спектр технологій, доступних для використання у навчанні та викладанні іноземних мов, став дуже різноманітним, а способи їх використання в освітньому процесі набули пріоритетного значення в мовній підготовці майбутніх фахівців. Цифрові інструменти, як «технічні культурні артефакти» вже давно є характерною рисою світу освіти ХХІ століття і особливо мовної освіти. А відтак, актуальність дослідження обумовлена потребою в оптимізації процесу оволодіння навичками професійного іншомовного спілкування сучасних студентів шляхом застосування поряд з традиційними технологіями навчання цифрові технології. У статті представлені дослідження щодо інтеграції цифрових технологій процес вивчення англійської мови. З огляду на більшу залежність сучасної освіти від технологій, у дослідженні розглядається переваги використання цифрових технологій для адаптації мовної підготовки навчання до конкретних потреб здобувачів освіти у різних професійних та академічних сферах. Окрім того, у статті розкрито особливості використання цифрових Інтернет-додатків у стимулюванні зацікавленості студентів, покращенні доступу до автентичних матеріалів та наданні індивідуалізованого навчального досвіду. У статті акцентовано, що завдяки такому підходу студенти можуть швидше і ефективніше засвоювати матеріал, а також підвищувати мотивацію до вивчення іноземної мови. Описуються переваги кожного виду цифрового навчання іноземної мови, такі як можливість індивідуального налаштування програми під потреби студента та доступність навчання з будь-якої точки світу. Можливості вільного використання різних способів і засобів презентації, сприйняття та передачі інформації за допомогою сучасних цифрових технологій забезпечує якість освітнього процесу та уможливлює високий рівень вивчення іноземної мови. Однак, щоб у повному обсязі реалізувати переваги інтеграції цифрових технологій в освітній процес, необхідно розв’язати проблеми, пов’язані з доступністю, підготовкою викладачів та перевантаженням платформ.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРОТИДІЇ НЕГАТИВНОМУ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ВПЛИВУ НА ОСОБОВИЙ СКЛАД: УРОКИ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ТА ГЕТЬМАНЩИНИ

Ю. М. ЮРЧАК — 2025-12-31

У статті розглянуто протидію негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад у ретроспективному вимірі – як сукупність комунікаційних, організаційних і символічних практик, спрямованих на збереження боєздатності, дисципліни та згуртованості військових спільнот. Ретроспективу запропоновано розуміти не як «опис минулого заради майбутнього», як інструмент виділення стійких закономірностей: які саме інформаційні загрози повторюються в різні епохи, як вони діють на мораль, довіру до провідників, готовність виконувати накази та взаємодіяти з населенням. Особливу увагу приділено українському козацтву та Гетьманщині, де поєдналися військова демократія, традиції наставництва, релігійно-етичні регулятори поведінки і розгалужена канцелярська комунікація (універсали, накази, листування). Показано, що в ранньомодерних війнах поряд із силовим тиском широко застосовувалися методи нав’язування образу «законної влади», використання конфесійних та соціальних протиріч. Доведено, що протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад у козацько-гетьманській традиції спиралася на три опори: легітимізацію проводу та ясні наративи мети боротьби; швидку й зрозумілу внутрішню комунікацію (ради, накази, публічні звернення); підтримання довіри й дисципліни через справедливі правила, приклад провідників і опору на громаду. Ретроспективний аналіз показує, що протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад є історично стійким компонентом військового управління: вона існувала як система практик комунікації, підтримання дисципліни, згуртованості та зв’язку з населенням. Українське козацтво та Гетьманщина демонструють поєднання «горизонтальних» механізмів (рада, товариство, традиції наставництва) і «вертикальних» інструментів (універсали, накази, канцелярська мережа) для зменшення деморалізації, чуток і розколів. Найважливішим результатом ретроспективи є виокремлення принципів, що зберігають актуальність: ясна комунікація, відповідальний провід, справедливі правила, узгодженість слова і діла, опора на громаду та єдність смислів