БОЛГАРИ ОЧИМА УКРАЇНЦІВ: РЕЦЕПЦІЯ ПЕРЕСЕЛЕНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ В УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Анотація

У статті розглянутий мовний образ болгар-переселенців, що проживають у Криму, Приазов’ї та на Кропивнич- чині, на матеріалі публікацій В.С. Лобачевського (XIX ст.) та О. Музиченка (XX ст.), а також польових досліджень Н. Красько та С. Проскурової (XXI ст.). Село Вільшанка (болг. Олшанка) було першим болгарським поселенням на території сучасної України, що утворилося внаслідок міграції болгар з с. Алфатар (поблизу Сілістри) та заселення ними узбережжя р. Синюхи в другій половині XVIII ст. Пізніше болгари з різних регіонів метрополії активно мігрували до Бессарабії (части- ною якої є сучасна Одеська область), Приазов’я та на Кримський півострів. Українські дослідники закономірно цікавилися традиціями, особливостями побуту та національної вдачі бол- гар. Представники місцевої інтелектуальної еліти охоче ділилися своїми враженнями від взаємодії зі співгромадя- нами, які презентували іншу етнокультуру, були носіями інакшого світогляду. Зокрема, вільшанський священник Володимир Лобачевський, до приходу якого належала болгарська громада в другій половині XIX ст., у своїй етнокраєзнавчій розвідці приділив істотну увагу змалюванню болгарського повсякдення, виокремив типові риси характерів прихожан, найбільш привабливі для їхнього духовного наставника. Етнограф Олександр Музиченко у краєзнавчій праці, присвяченій болгарам Криму, не лише докладно описав їхні ритуали та особливості побуту, але також наголосив на певних особливостях взаємодії болгарської етнічної спільноти між її учасниками та сторонніми спостерігачами. У дослідженнях болгарського мовного острова в XXI ст. замість намагань українського автора запропонувати власну оптику чітко простежується прагнення поставити вдалі питання в інтерв’ю, щоб представники болгарської діаспори, відповідаючи на них, могли самі схарактеризувати себе та свій народ. Зокрема, Наталя Красько фоку- сується на тематиці смерті, акцентує на ставленні болгар старшого та молодшого поколінь до переходу родича в інший світ. Світлана Проскурова особливо зосереджена на питаннях, які стосуються збереження етносу, мови, традицій в іншомовному (українському й російському) оточенні в наші дні.