АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ»

ПАРТИКУЛИ ЯК КОМПОНЕНТИ ОМОКОМПЛЕКСІВ: СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

І. Ф. ДЖОЧКА — Tue, 13 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано омонімійні комплекси (пари), до складу яких входять партикули. Саме цей клас слів характеризується найбільшою неоднорідністю, строкатістю щодо походження та функцій. Більшість часток є вто- ринними, утвореними внаслідок транспозиції з інших частин мови. Описано омопари, коли процес партикуляції повнозначним чи неповнозначним словом на сьогодні є завершеним і зафіксованим у тлумачних словниках. Такі лексеми в лексикографічних працях представлені окремими статтями та виступають міжчастиномовними лекси- ко-граматичними омонімами. До таких належать омопари «прислівник – частка», «займенник – частка», «спо- лучник – частка», «вигук – частка». Охарактеризовано лексико-семантичні та граматичні особливості, що розрізняють компоненти названих омо- пар. Акцентовано на тому, що процес омонімізації часто репрезентований тільки в живому мовленні чи художньо- му тексті, а утворені омокомплекси не завжди зафіксовані у сучасних тлумачних словниках. Відповідно до цього чимало часток, омонімійних із прислівниками, на сьогодні належать до функціональних омонімів, які своєю чер- гою поділяються на синкретично-диференційовані, синкретично-недиференційовані та синкретично-потенційні. Особливу увагу звернено на синкретично-потенційні омоніми, оскільки такі одиниці засвідчені тільки в усному мовленні чи художньому тексті й процес омонімізації ще не завершений. Окрім лексем зазначених лексико-граматичних класів слів, здатних утворювати омонімійні пари з партику- лами, в омонімійні відношення з частками вступають також іменники, прикметники, дієслова та займенники, формуючи три-, чотири- та п’ятикомпонентні омокомпекси. Розмежування таких одиниць дає змогу правильно й точно визначати їхню семантику, морфологічні та синтаксичні функції, семантико-прагматичні смисли тощо. Розуміння цих характеристик є запорукою досягнення комунікативних цілей як під час рецепції тексту носіями мови, так і під час перекладу висловлень із такими омонімійними одиницями іноземною мовою.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ РЕЦЕПЦІЇ ПОНЯТТЯ «МОТИВ»

Н. І. ДЗЯМУЛИЧ, Л. М. ШУСТ — Tue, 13 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено витоки та зміни літературознавчої рецепції поняття «мотив». Акцентовано увагу на нео- дностайності визначення поняття мотиву та активних пошуках нового теоретичного синтезу в розумінні його природи та функцій у розповіді. Літературознавчі студії інтегрують осмислення досліджуваного поняття в сучас- ну лінгвістику, щоб увиразнити мотив у всіх його проявах. Проаналізовано роботи з дослідження терміну у сфе- рі культурної антропології, фольклористики та літературознавства низки визначних зарубіжних та українських науковців. Існуючі класифікації мотивів суттєво відрізняються між собою не тільки підходами і змістом, а й сту- пенем розробки та обґрунтованості. Мотив розглянуто у контекстах зв’язків фабула/сюжет та як побічну тему, синонімом теми або образного втілення. Зазначено найпоширеніші варіанти на позначення поняття як повто- рюваного елементу у традиціях культурної спільноти та стереотипних наративних послідовностях, ідентичність яких є визначеною. Ретроспективно оглянуто домінуючі системи мотивів на кожному етапі розвитку літератури від античної літератури до постмодернізму. Зосереджено увагу на розрізненні головних складових використання цього терміну в літературознавстві: мотив як причина, мотив як одиниця оповіді та мотив як тематична одиниця. Вивчення класифікації мотивів дає нові напрямки для аналізу конкретних літературознавчих явищ. Стверджуєть- ся актуальність та необхідність для вітчизняних досліджень у сфері фольклористики, вивчення літератури, мис- тецтвознавства загалом позбутися опції тотального фокусування на здобутках лише російської літературознавчої школи у вивченні поняття «мотив», що було характерним для українських наукових розвідок останніх десятиліть. Визначено, що загальний огляд розвитку теорії мотиву дає підстави говорити про те, що ідеї та підходи дослідни- ків минулого залишаються актуальними для сучасної літературознавчої науки.

ДІЛОВА АНГЛІЙСЬКА МОВА ЯК МІЖНАРОДНИЙ КОМУНІКАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ

Є. П. ІСАКОВА — Tue, 13 Aug 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню специфіки ділової англійської мови як міжнародного комунікаційного інстру- менту. У статті ділова англійська мова розуміється як вузькоспрямована форма використання мови, якою послугову- ються в міжнародних відносинах, бізнесі та освіті для ефективного спілкування з колегами, клієнтами та партнерами, що передбачає володіння специфічними мовними навичками, як-от: ділова лексика, публічні виступи, професійне письмо та міжкультурна комунікація. Актуальність дослідження зумовлена тим, що англійська мова є засобом між- народного ділового спілкування та є ключовим фактором у встановленні ефективних бізнесових зв’язків, а також у досягненні спільних цілей та успіху на міжнародній арені. Мета статті полягає у виявленні специфіки ділової англійської мови як міжнародного комунікаційного інструменту. Задля досягнення поставленої мети автором статті з’ясовано поняття «ділова англійська мова», виокремлено сфери її вживання та одиниці, які вербалізують окремі поняття галузей ділової комунікації. Під час аналізу текстів, які реалізують ділове спілкування, встановлено такі сфери його використання: міжнародні відносини, бізнес-комунікація, освіта. У статті надано списки найбільш ужи- ваних слів та словосполучень, що вживаються у кожній з виокремлених сфер ділового спілкування. Автором статті доведено, що ділова англійська мова – це не просто сукупність словникового запасу і фраз, але і правильна грама- тика. Знання граматичних особливостей допомагає підвищити ефективність комунікації в бізнесі і міжнародних відносинах, зробити повідомлення більш точними і зрозумілими. У цьому контексті автор звертає увагу на деякі з основних граматичних особливостей ділової англійської мови, які допомагають досягти ефективної комунікації, а саме: правильне вживання модальних дієслів та артиклів, використання граматичних часів, умовних речень, пасив- ного стану, інфінітива та герундія, а також мовне позначення кількісних даних.

ВЕРБАЛЬНІ ТА ВІЗУАЛЬНІ АЛЮЗІЇ В АНГЛОМОВНІЙ РЕКЛАМІ

Ю. В. ЛІТКОВИЧ — Tue, 13 Aug 2024 00:00:00 +0300

Стаття досліджує використання алюзій як лінгвістичного та візуального засобу у сучасній рекламі. Автор аналізує широкий спектр рекламних матеріалів, виявивши різноманітні алюзії до культурних, історичних та літе- ратурних образів. Стаття розкриває, як алюзії допомагають рекламодавцям створювати емоційний зв’язок з ауди- торією, активізувати їхні асоціації та викликати інтерес до продукту або бренду. Дослідження вказує на те, що успішне використання алюзій може підвищити ефективність рекламної кампанії, залучити увагу та запам’ятатися споживачам. Крім того, стаття обговорює вплив культурного контексту на сприйняття алюзій, наголошуючи на важливості адаптації рекламних стратегій до цільової аудиторії. У статті досліджується, як алюзії до літературних творів, історичних подій, культурних символів та інших контекстів використовуються для створення ефективних та запам’ятовуваних рекламних повідомлень. Стаття аналізує різноманітні приклади алюзій з англомовних рекламних матеріалів, розкриваючи їхню роль у викликанні емоцій, асоціацій та ідентифікації цільової аудиторії з брендом чи продуктом. Важливим аспектом дослідження є вплив культурного контексту на сприйняття алюзій та їхню ефективність у різних географічних та культурних середовищах. Автор також звертає увагу на стратегії адаптації рекламних повідомлень з урахуванням специфіки мовної та культурної сфери цільової аудиторії. У статті розглядаються різноманітні приклади алюзій до історичних подій, постатей та епох, які використо- вуються для створення ефективних та запам’ятовуваних рекламних повідомлень. Стаття аналізує роль і значення історичних алюзій у формуванні ідентичності бренду, підсиленні емоційного зв’язку з аудиторією та викликанні асоціацій з певними цінностями або ідеями. Дослідження також розглядає вплив культурного контексту на сприй- няття інтерпретацію історичних алюзій у різних географічних та культурних середовищах.

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ СТРАХ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ С. КІНГА «THE OUTSIDER»)

Л. М. МЯЛКОВСЬКА, Б. І. МУРОВАНА — Tue, 13 Aug 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано невербальні засоби репрезентації концепту СТРАХ/FEAR на матеріалі художньоготвору С. Кінга «The Outsider». Виявлено групи слів і словосполучень зі значеннями «міміка/вираз обличчя», «зовнішній вигляд людини», «жести/рухи людського тіла», «різні симптоми душевних станів людини, що супроводжуються зміною характеристик шкіри». Встановлено, що найпродуктивншими серед текстових структур на позначення міміки та виразу обличчя є конструкції зі стрижневими словами face (рідше – expression) та eyes. Функціональне навантаження таких конструкцій пов’язане з експлікацією одного з важливих каналів передачі невербальної комунікації, здатного передавати емоційний підтекст вербальних повідомлень, та з художньою характеристикою внутрішнього душевного стану персонажа. Текстові структури зі значенням «жести/рухи людського тіла», «різні симптоми душевних станів людини, що супроводжуються зміною характеристик шкіри» knees threatening to come unhinged, knees were unlocking та his arms pebbling with gooseflesh, both of them were still coated in fear-sweat аналогічно до наведених вище висловів передають внутрішній стан персонажа, викликаний почуттям страху.Зафіксовано слововживання fear, shiver, shudder, shake, scared, frightened, а також текстові структури з виразним асоціативно-прагматичним змістом looked startled, even alarmed, he was gory, agonized bewildermen, the bloodshot whites bulged, turning her into a horror-movie deathmask, які розгортають художньо-образну парадигму слова-поняття СТРАХ/FEAR. Спостережено, що названі текстові одиниці експлікують неприємні емоції або думки, викликані страхом людини. Зроблено висновок про те, що актуалізовані у досліджуваних текстових фрагментах групи слів зі значеннями «міміка/вираз обличчя», «жести/рухи людського тіла», «різні симптоми душевних станів людини, що супроводжуються зміною характеристик шкіри» виступають активними репрезентантами невербальної сфери експлікації концепту СТРАХ/FEAR.