СЛЕНГОВА ЛЕКСИКА ЯК МОВНИЙ ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО Й СОЦІАЛЬНОГО КОЛОРИТУ В РОМАНІ «ЗАГРАВА» ВІКТОРА ВЕРЕТЕННИКОВА

Анотація

Статтю присвячено вивченню сленгової лексики та її ролі в процесі стилістичного оформлення тексту роману «Заграва» Віктора Веретенникова. З’ясовано, що вона виконує кілька ключових функцій, зокрема соціально-типологічну, експресивну та характерологічну. Така лексика не лише надає мовленню персонажів емоційної наснаги й індивідуальності, а й слугує засобом достовірного відтворення соціального, культурного та психологічного контексту зображуваної доби. У ході дослідження сленгової лексики як мовного засобу вираження емоційного й соціального колориту в романі «Заграва» Віктора Веретенникова було з’ясовано, що використання нелітературної лексики, зокрема соціально маркованого сленгу, є не лише стилістичним прийомом, а й важливою складовою індивідуального авторського мовлення, спрямованою на формування автентичної комунікативної атмосфери. Залучення до літературного тексту різноманітних пластів сленгової лексики – молодіжної, військової, тюремної, професійної – є не випадковим і не декоративним елементом, а системною мовностилістичною стратегією автора. З’ясовано, що сленг у творі виконує цілу низку функцій: характерологічну (індивідуалізує мовлення персонажів, відображаючи їхній вік, соціальний статус, ментальність, життєвий досвід), експресивно-емоційну (надає тексту енергії, напруги, допомагає передавати гнів, страх, зневагу, сарказ), ідентифікаційну (визначає належність персонажа до певного соціального чи субкультурного середовища), стилізаційну (створює ефект достовірності, природності художнього мовлення) та естетико-смислову (поглиблює змістове наповнення конфліктів, міжособистісних стосунків, світоглядних протиставлень у романі). Сленгова лексика в сучасній українській прозі, зокрема в романі Віктора Веретенникова «Заграва», є не периферійним явищем, а органічним елементом стилістичної, комунікативної та ідеологічної структури тексту. Її системне й функціонально зумовлене використання потребує подальшого міждисциплінарного осмислення – на перетині лінгвістики, культурології, соціальної психології та літературознавства.