МОВНА КАРТИНА СВІТУ В ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ВІСЛАВИ ШИМБОРСЬКОЇ ТА АНАТОЛІЯ ФЕДЯ)

Анотація

Вивчення мовних питань ідіостилю з кожним роком набуває поширення. Індивідуальний стиль дозволяє зрозуміти самобутність письменника в представленій ним мовно-мистецькій картині світу. Творчість польських та українських авторів є самобутньою, унікальною та цікавою для аналізу. У ній простежуємо специфічні особливості творення поетичних зразків, характерних саме для цієї країни. Письменники використовують власні, унікальні мовновиражальні засоби. Вони допомагають відтворити необхідні образи, наповнюючи ними літературний зразок вагомої художньо-естетичної вартості. У статті проаналізовано особливості використання лексичних та художніх засобів у творах представників одного літературного періоду в Польщі й Україні. За основу взято творчість Віслави Шимборської та Анатолія Федя. Вивчення лексико-семантичного виміру мовної картини світу представників різних країн, зокрема Польщі й України, дозволяє розкрити не лише теоретичні питання мовної картини світу (сутність, структуру, національні й індивідуальні своєрідності), а й зосередити увагу на питаннях співвіднесення з національною ментальністю. Провівши порівняльний аналіз творів представників одного літературного періоду різних країн, Польщі й України, Віслави Шимборської як представниці польської літератури та Анатолія Федя як представника української літератури, констатуємо, що в мовній картині світу обох митців домінантною є філософська концепція сприйняття життя, оточення, дійсності, чим, насамперед, зумовлений вибір мовновиражальних засобів їхніх творів під час вербалізації різних концептів мовної картини світу.